Selaginella Селагінелла

Селагінелла відноситься до родини селагінеллових (Selaginallaceae). У природі ця рослина виростає в тропічних і субтропічних районах. Окремі різно­види селагінелли є эпіфітами і можуть використовуватись як ампельна рослина.

Налічується близько 700 видів селагінелли. Деякі види, що володіють високою декоративною цінністю, вирощуються в кімнатних умовах.

Найбільшою популярністю користується Селагінелла безніжкова (S. apoda) і Селагінелла Мартен­са (S. martensii).

Селагінелла не переносить жару і протяги; із-за них в рослини починають згортатись листя. В цьому випадку слід перенести культуру в про­холодне захищене місце. Не рекомендується розміщувати культу­ру на підвіконнях.

Морфологія:

Селагінелла представляє со­бою трав'янисту рослина. Листя ніжне, витончене, ажурне, однотонно-зелене або строкате, перисте, тонке. Селагінелла безніжкова відрізняється розсіченим листям. Селагінелла Мартенса має форму невеликого кущика, на гілках якого утворюються опущені вниз повітряні коріння, яке укоріняється в землі.

Догляд:

Рослину бажано тримати в півтіні. Поливати селагінеллу слід рясно, дещо скорочуючи полив в зимові місяці, стежачи за тим, аби вода не застоюва­лась на поверхні землі. Температура в приміщенні, де вирощується селагінел­ла, має бути 15-18°С. Рослина може перенести короткочасне пониження температури до 12°С. Пересаджувати молоді рослини слід щорік, а дорослі — у міру обплетення корінням грунту в горщику. Краще робити пересадку на початку весни. Під час активного зростання слід робити підживку комплексними квітковими добривами 2-3 рази в місяць. У зимові місяці удоб­рювати рослину слід не частіше 1 разу в місяць. Розмножують селагінеллу стебловими черенками в кін­ці весни або на початку літа.

Грунтова суміш повинна складатися з 2 частин листяної, 1 частини дернової і 1 частини пе­регнійної землі.