Арніка гірська, ангельське зілля, баранка, скусівник гірський, трава бараня, чарник; арника горная Arnica montana

Це — багаторічна трав'яниста залози­сто-пухнаста рослина родини ай­стрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, 15—80 см заввиш­ки, при основі — з розеткою з 4 овальних або довгасто-оваль­них листків. Стеблові листки сидячі, супротивні, довгасті або ланцетні. Квітки оранжеві, в оди­ничних кошиках на верхівці стеб­ла і гілок: крайові — язичкові, маточкові; серединні — трубчас­ті, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Трапляється в Кар­патах, зрідка — в Житомирській області на луках, узліссях, по чагарниках, у гірських лісах. Рослина потребує ОХОРОНИ!

Заготівля і зберігання. Викори­стовують квіткові кошики (Flores Arnicae). Збирають на початку цвітіння рослини (коли язичкові квітки спрямовані вгору), зріза­ючи так, щоб залишок квітко­носа не перевищував 1 см. Су­шать у сушарні при температурі 55—60 ° або під наметом чи на горищі з наступним досушуван­ням у печі, щоб знищити яйця комах. Сухої сировини вихо­дить 20—22 % . Строк придат­ності — 2 роки. Сировина відпус­кається аптеками.

Хімічний склад. У кошиках А. г. виявлено арніцин (близько 4 % ), ефірну олію (0,016%), кароти­ноїди, флавоноїди, арніфолін, цинарин, дубильні речовини, іну­лін, холін, слиз, органічні кисло­ти (молочну, фумарову, яблучну), аскорбінову кислоту (21 мг%), смолисті речовини. Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати А. г. ма­ють кровоспинні, жовчогінні, про- тисклеротичні, подразнювальні та бактеріостатичні властивості. Во­ни здатні усувати запори, зу­мовлені атонією товстої кишки, посилювати скорочення матки, розширяти мозкові судини, то­нізуюче й стимулююче впливати на центральну нервову систему. У великих дозах препарати А. г діють заспокійливо. Внутрішньо препарати А. г. використовують як ефективні засоби при мат­кових кровотечах (після поло­гів, викиднів, абортів), при сте­нокардії, міокардитах, гіперто­нічній хворобі, кардеосклерозі, після мозкових крововиливів для швидшого відновлення функціо­нального стану центральної нер­вової системи, при нічному мимо­вільному сечовиділенні. В поєд­нанні з іншими лікарськими рослинами А. г. рекомендують хворим на гепатит, холецистит та холангіт. Зовнішньо (у ви­гляді примочок, компресів то­що) настойку і настій квіток А. г. призначають для лікуван­ня забитих місць, гематом, гно­ячкових захворювань шкіри, тро­фічних виразок, опіків і відмо­рожень, при болю у м'язах, при переломах кісток, вивихах су­глобів, герпесі, фурункульозі то­що.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіткових ко­шиків (10 г на 200 мл окропу) по 1 сто­ловій ложці 3 рази на день після їди, на молоці; настойку (у співвідношен­ні 1:10, на 70 %-ному спирті) — по 30—40 крапель 2—3 рази на день до їди, на воді або на молоці: настій суміші квіток А. г., нагідок лікар­ських, бобівника трилистого і вербени лікарської у співвідношенні 1:2:1,5:1 (2 столові ложки на 300 мл окропу настоюють у термосі 10—12 годин) по чверті склянки тричі на день перед їдою при гепатиті, холецисти­ті та холангіті. ЗОВНІШНЬО — настій або розведену в 5—10 частинах води настойку у ви­гляді компресів, примочок тощо. Передозування препаратів А. г. спри­чинює отруєння!