Анемона дібровна, ветреница дубравная, Anemone nemorosa

Це — багаторічна кореневищна трав'я­ниста рослина родини жовте­цевих. Стебло прямостояче, розсіянопритиснутоопушене, 10— 25 см заввишки. Прикореневих листків немає або, рідше, є лише один. Стеблові листки короткочерешкові, зібрані по 3 в кільце. Квітки середніх розмірів (20— ЗО мм у діаметрі), білі, блідо-ро­жеві, інколи лілові, здебільшого з 6 пелюсток. Плід— сім'янка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Росте в широколис­тяних лісах, на узліссях, галя­винах на Західному Поліссі та в Лісостепу.

Сировина. Збирають траву (стеб­ла, листя, квітки) під час цвітін­ня рослини. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Надземна час­тина рослини містить сапоніни, протоанемонін і хелідонову кис­лоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній меди­цині препарати А. д. ВНУТРІШ­НЬО у вигляді настою викорис­товують для лікування злоякіс­них новоутворень, серцевих за­хворювань, запалення легень, га­рячки, при болях у шлунку, як абортивний засіб; ЗОВНІШНЬО — при ревматизмі, подагрі, як ан­тимікробний засіб при лікуван­ні дерматозів.

Рослина отруйна! Використову­вати треба дуже обережно. У гомеопатії А. д. вживають як седативний, потогінний та діуре­тичний засіб.