За основу ми вибрали латинську класифікацію, оскільки вона є основною світовою класифікацією рослин.

Спочатку йде назва роду: Hedera (яка є «прізвищем» рослини), далі назва: helix виду: (це «ім'я» рослини).

Лише один тип рослин може мати цю назву. Якщо на сторінці вже приведена повна латинська назва, далі використовується скорочена назва. Наприклад: Н. helix.

Вид Н. helix може мати декілька близькоспоріднених різ­новидів. Назва різновиду звичайно наводиться по-латині.

Наприклад:Н. helix cristata, Н. helix scutifolia

Якщо різновид виведений в культурі і в дикому вигляді не зустрічається, то її називають «культивований різновид­» (скорочене позначення «культивар»). Культивар за-звичай не має назви, латинської за формою.

Наприклад:Н. helix Chicago, Н. helix Little Eva

Один рід або декілька родів з схожими по будові квітками складають родину. Плющ, фатсія, дизиготека і шефлера належать до родини Аралієвих, або Araliaсеае.

Різні рослини можуть бути відомі в побуті під одним і тим же ім'ям. Наприклад, і Zebrina pendula, і Tradescantia flumensis широко відомі під однією назвою тра­десканції. З іншого боку, один і той же вид може мати декілька народних назв: Impatiens wallerana відома в Англії як «клопітлива Ліззі», а в США - як «терпелива Люссі». Тому зазвичай правильніше вживати латинські  назви рослин.

Багато родових і видових назв рослин веде свій початок від старогрецького філософа Теофраста, який в своїй праці, написаній більше 2 тис. років назад, згадав близько 500 рослин, давши їм народні назви. Але «точ­кою відліку» в ботанічній номенклатурі - правилах наукового найменування рослин по-латині - став 1753 р., коли Лінней опублікував свою геніальну працю «Види рослин» («Species Plantarum»).

Саме Лінней ввів в широку практику біномінальні, тобто назви рослин, що складаються з двох слів: одне слово для родового, і одне - для видової назви. Існує два типи родових назв, з яких найбільш поширені назви дескриптивні (описові), такі, що містять в собі деяку інформацію про рослину - про його подобі, схожості з іншими рослинами, практичному вживанні і так далі. Як приклад можна привести назву Cryptanthus, яка походить від грецьких слів kryptos - "ховати" і anthos - "квітка".

Багато родових назв дано на честь якої-небудь особи. Лінней придумав багато таких назв, а оскільки він був шведом, то нам доводиться дивуватися, що багато хто з шведських учених був увічнений в назвах кім­натних рослин - таких, як більбергія, бромелія, броваллія, спарманнія, тілландсія та ін. Ботаніки з різних країн, а також меценати, солдати, садівники, аристократи і ін. дали свої імена домашнім рослинам. Дивно лише, що імена лише небагатьох першовідкривачів і колекціонерів увічнені так само - тут можна назвати алламанду і сенполію.

В деяких випадках зберігається «місцева» назва (каланхоє, ананас, юкка і ін.), в інших - країнах класична назва, як, наприклад, амариліс.

За назвою кожної рослини ховається якась історія, але ми не завжди про це знаємо. Походження деяких родових назв, як, наприклад, рео і сеткреазія, залишається загадкою, відносно інших існують різні точки зору. Візьмемо, наприклад, полісціас. Ми знаємо, що це грецька назва, але деякі вважають, що воно означає «тіньолюбивий», тоді як інші вважають, що воно дане по густині крони цієї рослини.

Труднощі іншого роду виникають, коли колишня, добре відома назва замінюється новою, і учені чекають, що всі відразу почнуть ними користуватися. Саме так сталося з одним з видів сціндапсуса, який тепер відносять до роду епіпремнум.